Кому належать напрацювання штучного інтелекту та дані для навчання моделей?

Права на дані для тренування моделей ШІ

Іншим аспектом, вартим уваги щодо ШІ, є використання об’єктів авторства третіх осіб для тренування моделей ШІ.

Нещодавно у США художники Сара Андерсен, Келлі Мак-Кернан і Карла Ортіс подали судовий позов проти творців артгенераторів на основі ШІ – Stable Diffusion, Midjourney і DreamUp. Вони стверджують, що організації порушили права мільйонів художників, навчивши свої моделі ШІ на п’яти мільярдах зображень, зібраних з інтернету без згоди оригінальних художників.

Крім того, фотостокова платформа Getty Images подала позов проти компанії Stability AI за порушення авторських прав при тренуванні ШІ. 

Потенційно позови про порушення прав можуть бути спрямовані не лише проти розробників програм зі штучним інтелектом, а й проти будь-кого, хто намагатиметься використати у комерційній діяльності згенеровані ними результати.

Компанія OpenAI у 2019 році, у коментарі до Бюро патентів і торгових марок США (United States Patent and Trademark Office) заявила, що використання алгоритмів машинного навчання, які аналізують дані, захищені авторським правом, для навчання, повинно підпадати під добросовісне використання (fair use). Представники компанії також наголошували на тому, що протилежна позиція матиме «катастрофічні наслідки», «може призвести до виведення інновацій в іноземну юрисдикцію» та «серйозно перешкоджатиме творчим дослідженням у галузі ШІ». Власне, fair use є основним аргументом компаній-розробників продуктів з ШІ на користь використання об’єктів авторства третіх осіб для навчання своїх програм.

Справді, у США діє доктрина fair use, яка дозволяє використання твору, захищеного авторським правом, без дозволу власника авторського права для таких цілей як критика, коментарі, повідомлення новин, навчання, наукова діяльність або дослідження. 

Однак, межа між правомірним використанням творів третіх осіб у рамках доктрини fair use та порушенням авторських прав доволі тонка і розмита, а тому позиція різних сторін може обростати зустрічними аргументами. У справах, пов'язаних із добросовісним використанням ШІ творів авторства третіх осіб, є багато ускладнюючих факторів, зокрема місцезнаходження компанії (правова юрисдикція) та мета такого використання. Має значення також обсяг захищеного матеріалу, який використовувався. Саме тому лише суд після комплексного розгляду конкретного кейсу зможе дійти висновку щодо того, чи може вважатися добросовісним використання творів, авторські права на які належать третім особам, для навчання моделей ШІ.

Якщо порівняти таке використання некомерційними та комерційними компаніями, то некомерційні компанії більш ймовірно зможуть посилатися на те, що їхній випадок справді підпадає під fair use. Комерційна мета значно зменшує шанси на захист доктриною добросовісного використання. Проте, знову ж таки, case by case :)

Водночас у ЄС чинною є Директива Європейського парламенту та ради про авторське право та суміжні права на Єдиному цифровому ринку, положеннями статті 4 якої допускається відтворення і вилучення правомірно доступних творів та інших об'єктів для цілей глибинного аналізу текстів і даних. Так, це положення можна використовувати на захист такого використання творів третіх осіб для навчання моделей ШІ у ЄС.

Однак, і тут не слід розслаблятися. По-перше, судова практика може трактувати це положення інакше і створювати нові прецеденти. По-друге, ще не прийнятий AI Act, але пропозиції якого активно обговорюються, містить положення, яке зобов’язує розкривати органам нагляду за ринком будь-який захищений авторським правом матеріал, що використовується для розробки ШІ, тобто для навчання також. У свою чергу, це може докорінно змінити ситуацію.

Іншу сторону претензій до генераторів ШІ-арту можна побачити у колективному позові про порушення авторських прав проти Microsoft, GitHub та OpenAI. У позові стверджується, що ці компанії порушили закон про авторське право, свідомо використовуючи захищений відкритий код для навчання свого ШІ. Цей позов від інших відрізняє те, що він не містить прямих звинувачень у порушенні авторських прав, а спирається на положення Закону про авторське право в цифрову епоху (Digital Millennium Copyright Act), яке забороняє видаляти з твору «інформацію про управління авторськими правами», яка може включати відомості про авторство та ліцензію.

Практика наразі лише на початку свого формування, тому спрогнозувати, якими будуть майбутні судові рішення, складно. Можна припустити, що перші рішення задаватимуть подальшу тенденцію до розгляду подібних справ. Водночас, кожна справа розглядатиметься з урахуванням індивідуальних обставин, а тому рішення можуть прийматися без прив’язки до попередніх у схожих кейсах.

Використання штучного інтелекту в юриспруденції

Юристи також знаходять застосування штучному інтелекту в роботі. Передусім ШІ може допомогти з юридичними дослідженнями. Якщо потрібно відшукати інформацію у зовсім невідомій сфері, то можна прийти за навігацією до ШІ. Звісно, орієнтири треба перевіряти і не варто очікувати, що вся робота буде зроблена за вас :) 

ШІ може надзвичайно швидко опрацьовувати великі об’єми інформації, що може стати в нагоді при виконанні певних часозатратних завдань. Окрім того, корисними інструменти ШІ можуть бути при автоматизації документообігу та білінгу і навіть підготовці драфтів документів.

При тому, слід бути обачними з ресурсами, які використовуються, і пам’ятати про безпеку даних.

Використання ШІ в юридичній галузі.
Джерело: https://technative.io/how-legal-ai-became-more-accurate-than-lawyers/ 

Висновок

Підсумувати можна тим, що використання згенерованого контенту, хоч і балансує на межі з ризиками, але все ж, безумовно, є дуже прогресивним інструментом. Враховуючи стрімкий розвиток технологій ШІ, незабаром можна очікувати появу більш детального правового регулювання та формування судової практики. 

Межа щодо визначення авторства такого контенту є доволі розмитою, а також існує імовірність порушення авторських прав третіх осіб ще на етапі створення ШІ-арту, тексту чи іншого вихідного результату. Тому використовувати ШІ потрібно відповідально, аби він справді ефективно допомагав.

Так, залежно від ситуації та застосовної юрисдикції контент, створений ШІ може належати:

• розробнику чи власнику ШІ;
• користувачу програми;
  
• спільно розробнику/власнику ШІ та користувачу чи розробнику/власнику ШІ та третій особі, чи навіть іншій комбінації цих трьох осіб, залежно від того, хто який внесок здійснив у створення кінцевого твору.

Крім того, згенерований контент може не просто містити частку творчості третьої особи, а і порушувати її авторські права на результати своєї творчості.

Питання правомірності використання об’єктів авторства третіх осіб без згоди авторів для навчання моделей ШІ також залишається дискусійним. У США діє доктрина fair use, яка, однак, не встановлює одного чіткого правила на всі випадки, а тому слід комплексно враховувати сукупність таких обставин як мета використання, юрисдикція, обсяг і природа контенту, частка «чужого» матеріалу у кінцевих результатах та ін.

Перекласти всі робочі завдання на штучний інтелект не вийде, але спростити життя він, звісно, може. У перспективі ШІ може стати буденним інструментом, який підвищує ефективність роботи. Звісно, важливо пам’ятати про безпеку та конфіденційність і відповідально підходити до взаємодії зі штучним інтелектом.

У ЄС регулювання наразі більш лояльне щодо авторства робіт, згенерованих ШІ, але йде активна робота над новим AI Act, який може стати новим глобальним стандартом у цій сфері. Тому тримаємо руку на пульсі і слідкуємо за динамічним розвитком законодавства.